Кастабала (Castabala) — забуте місто Кілікії та святилище богині Перасії
Кастабала (Castabala, Kastabala) — стародавнє античне місто, розташоване в провінції Османіє (Osmaniye) на південному сході Туреччини, біля підніжжя вапнякового хребта та в заплаві річки Джейхан. Колись Кастабала була одним із головних духовних центрів елліністичної Кілікії, відомим своїм екстатичним культом богині Артеміди-Перасії (Artemis Perasia). Сьогодні це малотуристичне, але дивовижно мальовниче археологічне місце з колонадою з майже двох десятків вцілілих римських колон, руїнами візантійських церков і фортецею, що височіє над рівниною — обов'язкова зупинка для всіх, хто досліджує античну Кілікію далеко від галасливих узбереж.
Історія та походження
Найдавніші сліди поселення на місці Кастабали відносяться до лувійського та неохетського періоду — про це свідчать ієрогліфічні написи та базальтові рельєфи IX–VIII століть до н. е., знайдені в околицях. Грецька назва «Гієраполіс-Кастабала» (Hierapolis Castabala — «священне місто Кастабала») вказує на статус великого храмового центру задовго до приходу римлян. Головним культом було поклоніння богині Перасії, локальній формі Артеміди або Кібели; жриці цієї богині, згідно зі Страбоном, ходили босоніж по розпеченому вугіллю, не отримуючи опіків.
У IV столітті до н. е. Кастабала увійшла в орбіту держави Селевкідів, а в елліністичну епоху стала столицею невеликого царства, яке карбувало власні монети. З 64 року до н. е. місто було включено до складу римської провінції Cilicia і пережило період розквіту: з'явилися бруковані вулиці, терми, храми та колонадні портики. У візантійську епоху Кастабала перетворилася на єпископську кафедру; тут збереглися руїни двох ранньохристиянських базилік з багатим кам'яним різьбленням.
Розквіт міста обірвав арабо-візантійський конфлікт VII–VIII століть, після чого Кастабала поступово спорожніла. У середньовіччі на скелі над містом було збудовано кілікійсько-вірменське укріплення — типовий зразок оборонної архітектури так званого «Малого вірменського царства». У період після XIV століття місто остаточно перетворилося на руїни, а його каміння використовувалося місцевим населенням для будівництва будинків і сільськогосподарських споруд.
Археологічні дослідження
Систематичні розкопки в Кастабалі почалися в 1960-х роках під керівництвом Махмута Гекхана Бея і тривали з перервами аж до 2000-х. Британські, німецькі та турецькі вчені спільно картографували колонадну вулицю, розчистили базиліки та склали план верхньої фортеці. Знайдені артефакти — теракотові статуетки, монети, фрагменти мозаїк — експонуються в Археологічному музеї Адани (Adana Arkeoloji Müzesi). Особливе значення мають двомовні написи грецькою та арамейською мовами, що відображають прикордонний характер культури Кастабали.
У 2010-х роках Міністерство культури та туризму Туреччини включило Кастабалу до переліку кандидатів на статус «Археологічний парк національного значення», що забезпечило базове фінансування для консервації колон і стежки до фортеці. Проте туризм залишається скромним, що робить Кастабалу одним із небагатьох місць, де можна гуляти римським містом майже наодинці.
Архітектура та що подивитися
Археологічний парк Кастабали відкритий цілодобово і фактично безкоштовний — завдяки цьому тут панує атмосфера «загубленого міста», така рідкісна в масово туристичній Туреччині. Руїни розкинулися вздовж запиленої сільської дороги, і огляд усіх об'єктів займає близько двох годин.
Колонадна вулиця
Найфотогенічніша частина Кастабали — головна вулиця з колонадою з 17 уцілілих коринфських колон. Ця вулиця довжиною близько 300 метрів була побудована в II–III століттях н. е. і слугувала парадним в'їздом до міста. Уздовж неї розташовувалися торгові крамниці та громадські будівлі. На кам'яних капітелях видно характерне акантове листя та сліди вторинного використання у візантійську епоху. Колони виготовлені з місцевого вапняку, що потемнів від часу та набув теплого медового відтінку; на відміну від мармурових колонад великих егейських міст, кастабальська колонада дихає провінційним шармом та автентичністю. На деяких колонах збереглися кріплення для бронзових статуй римських імператорів та місцевих благодійників міста.
Скельна фортеця
На стрімкому вапняковому скелі висотою близько 100 метрів збереглася фортеця, перебудована кілікійськими вірменами в XII–XIII століттях на основі більш ранніх римсько-візантійських укріплень. До неї веде стежка з боку південного схилу, підйом займає 25–35 хвилин. З вершини відкривається панорама на рівнину Чукурова та гори Аманус (Amanus, Nur Dağları). Усередині фортеці можна побачити цистерни для збору дощової води, залишки каплиці з фрагментами фресок, аркаду критого ходу та фрагменти фортечних веж. Стіни зведені у характерній для вірменської кладки техніці rusticated bossage — з грубою зовнішньою фактурою та щільно підігнаними каменями.
Ранньохристиянські базиліки
У нижньому місті збереглися руїни двох візантійських церков V–VI століть. Північна базиліка мала тринефне планування з апсидою, мозаїчними підлогами (фрагменти збереглися in situ) і нартексом. Археологи фіксують тут написи зі згадкою про єпископів Кастабали, що підтверджує статус міста як християнського центру.
Театр і римські терми
Скромний за розмірами театр Кастабали вміщував близько 2000 глядачів і був вбудований у природний схил. Сьогодні видно кілька рядів сидінь і фрагмент сцени. Поруч розташовані нерозчищені руїни римських терм із системою гіпокаусту та мармуровими ваннами; цей комплекс ще чекає на повне дослідження.
Некрополь
За межами міських стін простягається некрополь із саркофагами та кам'яними гробницями римської та візантійської епох. Частина саркофагів прикрашена рельєфами з гірляндами, бичачими черепами та епітафіями грецькою мовою. Деякі гробниці являють собою типові для регіону «будинки мертвих» — двосхилі кам'яні споруди, що імітують житлові будівлі. Серед надгробних написів зустрічаються згадки про вчителів риторики, міських магістратів і християнських пресвітерів — цей зріз епіграфіки дає цінне уявлення про соціальну структуру провінційного міста епохи пізньої античності.
Природне оточення
Археологічний парк розташований у мальовничій долині річки Джейхан, оточеній пологими пагорбами з гранатовими, оливковими та шовковичними гаями. Навесні поля навколо руїн вкриваються маками та запашним лавандовим чебрецем. У соснових гаях гніздяться рідкісні види сов, а на скелях навколо фортеці зустрічаються скельні ластівки та гірські орли. Тому відвідування Кастабали цікаве й для любителів природи — тут можна поєднати археологію з фотополюванням та пікніком у затінку старих тополь.
Цікаві факти та легенди
- За свідченням Страбона (Географія, XII.2.7), жриці Артеміди-Перасії в Кастабалі ходили босоніж по розпеченому вугіллю і не отримували опіків — цей ритуал став прообразом для багатьох екстатичних культів східного Середземномор'я.
- Елліністичні монети Кастабали зображували богиню в баштовій короні (символ міського захисту) і рідкісне поєднання грецьких та арамейських написів — свідчення культурного синкретизму регіону.
- У візантійську епоху Кастабала стала місцем заслання кількох опальних церковних діячів, включаючи згаданого в джерелах єпископа-несторіанця.
- Вірменська фортеця над містом згадується в хроніках Левона II (Leo II) як один з аванпостів на східному кордоні Кілікійського царства.
- Місцеві жителі століттями називали руїни «Bodrum Kale» — «підземна фортеця», вважаючи, що під колонадою заховані скарби Селевкідів; ця легенда приваблювала шукачів скарбів аж до XX століття.
- У 1990-ті роки під час розчищення колонадної вулиці археологи виявили плиту, що була використана вдруге, з двомовним фінікійсько-лувійським написом, що відсунуло історію поселення щонайменше на VIII століття до н. е.
- В одному з візантійських поховань Кастабали знайдено бронзове кільце з христограмою та арамейським написом — рідкісне свідчення мультикультурної ідентичності містян VI століття.
- На території нижнього міста археологи фіксують сліди середньовічного сільськогосподарського використання — преси для оливкової олії та кам'яні жорна, врізані в античні споруди.
- Місцеві легенди пов'язують назву Bahçe («сад») із «садами Перасії» — за переказами, навколишні сади були засаджені жрицями для потреб храму і годували цілі покоління паломників.
Як дістатися
Археологічний парк Кастабали розташований приблизно за 12 кілометрів на північ від міста Османіє (Osmaniye), біля села Bahçe-Kesmeburun. Найзручніший спосіб — на автомобілі: з Адани (Adana) їхати по трасі O-52/D400 на схід близько 90 кілометрів (1 година 15 хвилин), потім звернути на північ по місцевій дорозі; з Газіантепа (Gaziantep) дорога займає близько 2 годин. Вказівники «Hierapolis-Kastabala Antik Kenti» з'являються приблизно за 5 кілометрів до місця.
Без машини можна дістатися міжміським автобусом до автовокзалу Османіє, звідти — на таксі (близько 20–25 хвилин) або місцевим мінібасом з району Бахче. Громадського транспорту безпосередньо до руїн немає, тому зручніше заздалегідь домовитися з водієм про час зворотної поїздки. Найближчий аеропорт — в Адані (Adana Şakirpaşa), звідти година їзди на машині; можливо також прилетіти в Хатай (Hatay Havalimanı) і за півтори години доїхати до Кастабали через долину Аманського хребта. Любителям повільних подорожей підійде нічний поїзд зі Стамбула до Адани з пересадкою на місцеві автобуси.
Поради мандрівникові
Найкращий час для відвідування Кастабали — березень–травень і жовтень–листопад, коли зелена рівнина Чукурова контрастує з сірим вапняком руїн, а температура комфортна для підйому до фортеці. Літо тут спекотне і сухе, температура часто перевищує 35°C, без тіні та інфраструктури перебування стає важким. Взимку можливі короткі, але інтенсивні дощі, що розмивають сільські дороги.
Візьміть із собою воду (мінімум 1,5 літра на особу), зручне взуття з твердою підошвою — місцевість кам’яниста й нерівна, а також головний убір. На місці немає туалетів, кафе та сувенірних крамниць, тому обід краще планувати в Османії. Корисно завантажити офлайн-план парку: вказівників всередині майже немає, і багато об'єктів доводиться шукати самостійно.
Добре поєднувати візит до Кастабалу з іншими маловідомими пам'ятками регіону: замком Топраккале (Toprakkale Castle) за 25 кілометрів на захід, вірменською фортецею Yılankale та археологічним парком Karatepe-Aslantaş з неохеттськими рельєфами. Для любителів піших прогулянок цікавий підйом до скельної фортеці — він займає близько 30 хвилин і винагороджує чудовою панорамою.
Якщо плануєте глибоке вивчення античної Кілікії, заплануйте два-три дні на цей регіон: перший день — Кастабала і Каратепе, другий — Аданський археологічний музей і Мопсуестія, третій — Іссос (поле битви Олександра Македонського) і хеттські рельєфи біля Каферхююка. По дорозі обов'язково спробуйте місцеві делікатеси — kebab Adana, kömbe і солодкий гранатовий сік. Готелів безпосередньо біля руїн немає; ночувати краще в Османії або Адані, де вибір готелів ширший і ціни помірні.
Фотографів приваблює особлива «золота година» в Кастабалі: рано вранці колони забарвлюються в тепле бурштинове світло, а ввечері скеля з фортецею відкидає довгу тінь на долину. Для зйомки з дрона потрібен офіційний дозвіл від Міністерства культури — без нього використання коптера на археологічній території заборонено. Якщо вас цікавлять забуті сторінки історії Малої Азії, Кастабала (Castabala) з її колонадою та фортецею — одне з найатмосферніших місць Східної Туреччини.